Відповідно до пп. 37.3.2 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) підставами для припинення податкового обов’язку, крім його виконання, є, зокрема, смерть фізичної особи.
Згідно з п. 99.1 ПКУ виконання грошових зобов’язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи (у тому числі фізичної особи - підприємця, фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність) у разі її смерті або оголошення судом померлою здійснюється її спадкоємцями, які прийняли спадщину (крім держави), в межах вартості майна, що успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття.
Претензії спадкоємцям пред’являються контролюючими органами в порядку, встановленому цивільним законодавством України для пред’явлення претензій кредиторами спадкодавця.
Після закінчення строку прийняття спадщини грошові зобов’язання та/або податковий борг спадкодавця стають грошовими зобов’язаннями та/або податковим боргом спадкоємців.
Протягом строку прийняття спадщини на грошові зобов’язання та/або податковий борг спадкодавців пеня не нараховується.
Пунктом 162.3 ПКУ встановлено, що у разі смерті платника податку або оголошення його судом померлим чи визнання безвісно відсутнім податок за останній податковий період справляється з нарахованих на його користь доходів. Відповідно до цього останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть такого платника податку, винесення такого судового рішення. У разі відсутності нарахованих доходів податок сплаті не підлягає.
Особою, відповідальною за погашення грошових зобов’язань чи податкового боргу платника податків, є стосовно фізичної особи, яка померла або визнана судом безвісно відсутньою або оголошена померлою, особи, які вступають у права спадщини або уповноважені здійснювати розпорядження майном такої особи (п. 97.4 ПКУ).
Отже, після закінчення строку прийняття спадщини грошові зобов’язання спадкодавця стають грошовими зобов’язаннями та/або податковим боргом спадкоємців, які прийняли спадщину пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття.
Водночас ПКУ не передбачає обов’язку подання спадкоємцями податкової звітності у разі смерті фізичної особи – підприємця.
Чи необхідно спадкоємцям подавати заяву про відмову від спрощеної системи оподаткування?
Заява про відмову від спрощеної системи оподаткування спадкоємцями не подається, оскільки повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця у разі смерті, а також відомості відповідної реєстраційної картки є підставою для зняття його з обліку в контролюючих органах. При цьому норми Податкового кодексу України не передбачають у такому випадку подання звітності за останній звітний період на який припадає дата смерті.
Водночас, виконання грошових зобов’язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку у разі її смерті або оголошення судом померлою здійснюється її спадкоємцями, які прийняли спадщину (крім держави), в межах вартості майна, що успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття.
Про це зазначено на Інформаційно-довідковому ресурсі «ЗІР», категорія 129.02 та 107.01.07.
Тобто, у разі смерті ФОП, яка перебувала на загальній системі або на єдиному податку, спадкоємці звітність не подають. Також не потрібно подавати заяву про відмову від спрощеної системи оподаткування.
При цьому спадкоємцям потрібно буде сплатити грошові зобов’язання за померлу ФОП пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття.
Нагадаємо нашим користувачам, що сформувати звітність ФОП можна за допомогою Податкового календаря у вебсервісі СОТА. Також у Податковому календарі Ви знайдете статті-підказки, як ФОП заповнювати декларації у СОТА.