ФОП 1–3 групи: звільнення від декларації та ЄСВ при припиненні діяльності
Податкова декларація подається платником у строки, встановлені Податковим кодексом України (далі – ПКУ), до контролюючого органу за місцем обліку. Це визначено п. 49.1 ПКУ.
Платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
У разі ліквідації або реорганізації платника декларація подається за звітний період, на який припадає дата припинення діяльності. Внесення до Держреєстру запису про припинення підприємницької діяльності не звільняє платника від зобов’язань, що виникли раніше, і не змінює строки їх виконання (пп. 65.10.1 ПКУ).
Реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована за рішенням контролюючого органу у разі припинення діяльності або смерті платника. Податкові зобов’язання на єдиний податок нараховуються до останнього дня календарного місяця, у якому анульовано реєстрацію (абз. перший п. 295.8 ПКУ).
У разі державної реєстрації припинення, зокрема, підприємницької діяльності ФОП-єдинника, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому відповідним контролюючим органом отримано від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення (п. 294.6 ПКУ).
ФОП 1-2 груп подають річну декларацію з відображенням доходів, авансових внесків та єдиного внеску, платники третьої групи – квартальну декларацію, а за IV квартал – також відомості про нарахований єдиний внесок. Для власників або користувачів сільськогосподарських земель передбачено подання додатку з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання (абз. першого п. 296.2 ПКУ).
Згідно з п. 296.3 ПКУ, платники єдиного податку третьої групи подають податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.
Для декларації за IV квартал ФОП 3 групи також надають відомості про суми ЄСВ, нарахованого, обчисленого та сплаченого відповідно до законодавства для цієї категорії платників.
Платники єдиного податку – власники, орендарі або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення (включно з емфітевзисом), а також голови сімейних фермерських господарств, у т. ч. щодо земель членів господарства, повинні подавати у складі податкової декларації за рік додаток із розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання (п. 297-1.1 ПКУ).
Форма податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця затверджена наказом Мінфіну від 19.06.2015 № 578 (далі – Декларація). До складу Декларації входять Додаток 1 «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (далі – Додаток 1) та Додаток 2 «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік».
Згідно з приміткою 10 до Декларації невід’ємною частиною Декларації є Додаток 1, який подається та заповнюється ФОП-єдинниками 1-3 груп та які є платниками ЄСВ, відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі – Закон № 2464).
Право на звільнення від сплати ЄСВ мають платники, які отримують пенсію або соціальну допомогу відповідно до законодавства ст. 4 Закону № 2464 та ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі – Закону № 1058).
Поряд з цим, за відсутності у ФОП-єдинника 3 групи протягом І кварталу, півріччя, трьох кварталів поточного року доходів та об’єктів оподаткування, що підлягають декларуванню, Декларація за такі періоди не подається.
Якщо ФОП-єлинники 3 групи декларували доходи протягом будь-якого кварталу поточного року, то такі доходи знову повинні бути відображені в Декларації за звітний рік без сплати ЄСВ.
Таке роз'яснення розміщено на Інформаційно-довідковому ресурсі “ЗІР”, категорія 107.01.07.